- обмілілий
- [обм'іл’і/лией]
м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
обмілілий — дієприкметник … Орфографічний словник української мови
обмілілий — а, е. Дієприкм. акт. мин. ч. до обміліти … Український тлумачний словник
білет — а, ч., розм. 1) Те саме, що квиток. 2) Документ, який свідчить про ставлення людини до тих чи інших обов язків, про належність до певного громадянського стану, організації і т. ін. •• Бі/лий біле/т свідоцтво про звільнення від військової служби.… … Український тлумачний словник
на — I прийм. Уживається із знах. і місц. відмінками. Сполучення з прийм. на виражають: Просторові відношення: 1) із знах. і місц. в. Уживається для позначення предмета: а) на якого з метою розміщення спрямовується дія (знах. в.); б) на якому… … Український тлумачний словник